У третю неділю вересня в Україні відзначається Всенародний День Батька, який поки що не став офіційним святом. Цього року він припадає на 18 вересня.
З пропозицією введення цього дня в Україні виступили представники МГО "Міжнародний Центр Батьківства", започаткувавши у жовтні 2006 року Громадську ініціативу "День Батька".
В рамках цієї ініціативи було зібрано 10 тис. підписів від громадян під листом до Президента України з пропозицією ввести День Батька на державному рівні. Також 2007 року було проведено у Львові, Кіровограді та Дніпропетровську регіональні громадські форуми представників державних, громадських і релігійних організацій "Роль чоловіка як батька в сім’ї та суспільстві".
Ідея введення Дня Батька була широко підтримана громадськістю. 2008 року Міністерство у справах сім’ї, молоді і спорту у співпраці з громадськістю підготувало проект указу Президента України "Про день батька", що було схвалено Гуманітарним урядовим комітетом при Кабінеті Міністрів України. Але в грудні 2008 року КМУ, посилаючись на фінансову кризу, відклав ухвалення рішення з ряду указів до покращення економічної ситуації в країні. Серед них був і згаданий указ.
Тому, за ініціативою МГО "Міжнародний Центр Батьківства", від імені представників громадських і релігійних організацій учасників Першого всеукраїнського форуму Всеукраїнський громадський комітет з підтримки сім’ї та відповідального батьківства 18 вересня 2009 року оголосив третю неділю вересня Всенародним Днем Батька в Україні.
(http://aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=15243)
Р.S. Звичайно, це свято не надто відоме в Україні, але певна, що той, хто знає про нього, привітає свого тата, а той, хто вже втратив його, ще раз пожалкує про це і згадає татка добрим словом. До таких, на жаль, належу і я. Вже 24 роки батька немає з нами... Цими днями відзначався й День танкіста - свято, яке він шанував більше, ніж день народження, бо служив у танкових військах під Москвою в Кантемирівській дивізії... На жаль, ми мало говорили одне одному теплі слова - все здавалося, що встигнемо і відкладали на потім, та все ж інколи він говорив мені, що пишається мною і мені хотілося, щоб у нього були для цього підстави. Він підтримав мене, коли я вирішила стати учителем. Пухом земля тобі, рідний, і вічна пам"ять...
